Шкільний психолог. Інструкція по застосуванню

Гуляючи шкільними коридорами ви, мабуть, часто бачили невеличкий кабінетик, на якому висить табличка «Психолог». Хто ж це за людина така? Для чого вона є в навчальному закладі і чому до неї немає черги, як в американських молодіжних кінострічках? Зараз я вам трішки розповім.

Для чого існує в школі психолог?

Щоб знайти відповіді на усі ці питання, варто визначити кілька понять, які варто розуміти на самому початку:

Будь-яка особа, що звертається за допомогою до спеціаліста допомагаючих професій, називається клієнтом. У випадку зі шкільним психологом, клієнти – це учні, вчителі, адміністрація, батьки та родини учнів.

Психолог – спеціаліст, основною задачею якого є визначення потреб клієнта, проведення тестувань та опитувань, консультування і за необхідністю – подальше скеровування до фахівця, який має повноваження працювати з конкретними проблемами. Наприклад, психіатр чи психотерапевт. Також психолог може допомогти у визначенні напрямку психотерапії, в яку варто піти клієнту в залежності від результатів спільної роботи. В залежності від спеціалізації може бути пренатальним, дитячим, сімейним, шкільним, військовим і т.д. Може працювати у парі з психотерапевтом.

Психотерапевт – спеціаліст, який володіє глибинними техніками роботи з клієнтом, орієнтуючись на його попередній досвід, дитинство чи критичність запиту. В залежності від концепції своєї роботи, сфер в яких спеціалізується, технік, які застосовує, може називатись психоаналітиком, позитивістом, гештальтистом, арт-терапевтом, психодраматерапевтом, когнітивно-поведінковим терапевтом та ін. Максимально ефективно досягає результату у партнерстві з психологом чи психіатром.

Психіатр – спеціаліст з медичною освітою, який працює переважно з психічними захворюваннями та розладами, призначає медикаментозне лікування або стаціонар. Може працювати у парі з психотерапевтом, рідше - психологом.

Тепер вже можна і про шкільного психолога поговорити.

1. Шкільний психолог (ШП) надає екстрену консультативну підтримку учням, вчителям, родинам учнів. Тематика консультацій дуже обширна.
2. Проводить тестування задля визначення потенційних можливостей учнів та їх зон розвитку.
3. Організовує та/або проводить навчання у сфері психології та педагогіки для колег.
4. Консультує учнів щодо їх навчальної траєкторії, орієнтації на позитивний освітній результат.
5. Викладає спецдисципліни з психології, або тренінгові напрямки, основна мета яких – розвиток когнітивних здібностей, навичок комунікації та різних видів інтелекту.
6. Консультує вчителів у складних педагогічно-психологічних випадках.
7. Проводить первинну консультацію абітурієнтів, головна задача якої – допомогти майбутньому учню визначитись, чи підходить йому форма навчання, яку надає школа, чи оптимальний для нього режим, чи справиться він/вона з навантаженням.
8. Разом з вихователями розробляє та проводить виховні години, основна мета яких – надати підтримку дітям на усіх етапах їх дорослішання.
9. Разом з вчителями-предметниками розробляє та реалізовує програмні уроки, орієнтуючись на поєднану мету, наприклад, виховну чи корекційну.
10. За запитом адміністрації навчального закладу, може робити анкетування для зрізу актуальних потреб учасників навчального процесу.
11. Може мати додаткову спеціалізацію, наприклад, тренерську, психотерапевтичну, медіаторську, коучерську та інші. Від наявності цих кваліфікацій частково залежить комплекс послуг, які можна отримати.

Якщо у вашому навчальному закладі є кілька психологів – вам дуже пощастило! Зазвичай, вони ділять між собою сфери діяльності і їх робота стає набагато ефективнішою. У нас, в Київському ліцеї бізнесу, є ціла психологічна служба, а усі куратори класів мають психологічну освіту. Таким чином, ви маєте можливість отримати індивідуальний підхід, детальнішу роботу з вашою проблемою та набагато швидше її вирішення.

Чого точно не може робити шкільний психолог:

1. Займатись сімейною психотерапією;
2. Займатись психокорекційною роботою (у випадку, якщо психолог не має кваліфікації «дефектолог»);
3. Працювати з дитячими залежностями;
4. Рекомендувати чи призначати медичні препарати;
5. Працювати з дитиною без письмової згоди батьків, за запитом колег чи сторонніх осіб;
6. Займатись пропагандистською діяльністю;

Звертатись до психолога у школі ще не стало популярним. Ще з 90-их не до кінця викорінились думки, що ШП працюють лише з дітьми з неблагополучних родин, з тими, хто проявляє девіантну поведінку і «хворими на голову». А ще, від дорослих можна почути фрази на кшталт «Я що, псих, щоб до психолога звертатись?». Через це дуже важко виховувати культуру психічного здоров’я та займатись психогігієною із школярами. Тішить те, що все більше молоді знають про те, що ШП – це людина, головна задача якої – допомогти, підтримати, направити та скоригувати під час особистісного розвитку.

Скажу, як людина, яка вже не перший рік працює в приватній освіті. З активним введенням дистанційного навчання, онлайн-консультації ШП також перебазувались і набувать все більшого розповсюдження, адже підлітку стало спокійніше щодо конфіденційності такого роду зустрічей. Тепер наші ліцеїсти та їх батьки мають можливість ефективно працювати навіть в позаліцейський час.

Вартість послуг дитячого психолога в середньому від 400 грн/година, в залежності від його досвіду та кваліфікацій. То чи варто втрачати можливість співпраці з шкільним психологом, якщо вагому частину питань ви можете вирішити в стінах навчального закладу?

Ірина Бондар
Практична психологиня,
керівниця напрямку «Розвиток емоційного інтелекту»