Урок-пам'яті «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії» до 80-річчя трагедії Бабиного Яру

«Є спогади, які не захочеш віддати навіть за скарб. Адже вони дорожчі, вони – дорогоцінні камені пам’яті» - Вілкі Коллінз «Місячний камінь».

29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр.

Євреїв, які не хотіли залишати свої домівки, нацисти виводили силоміць, а іноді вбивали просто на місці. Окупанти очікували, що збереться не більше 6 тисяч євреїв. Однак до призначеного місця прийшли десятки тисяч людей. У приречених відбирали теплий одяг, коштовності й документи.

У цей момент багато хто усвідомлював, що на них чекає. Дорослі кричали або впадали в мовчазний ступор, деякі починали думати про втечу, але не наважувалися залишити своїх родичів. Нацисти організували справжній конвеєр смерті. Були чітко розподілені завдання: хто реєструє жертв, хто супроводжує їх до місця страти, хто стріляє, хто споряджає зброю. 29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр.

Євреїв заганяли до Бабиного Яру групами. Безпосередньо перед розстрілом їх примушували зняти взуття і верхній одяг або ж і повністю роздягнутися. Тих, хто робив це повільно, били.

Загалом за весь період окупації (вересень 1941 – листопад 1943 р.) нацисти стратили в Києві щонайменше 40 тисяч євреїв, а також, представників інших національних меншин.