Проект «Бабин Яр: історія та долі. Спроби осмислення»
От і завершився в Київському ліцеї бізнесу спільний проект з Інститутом юдаїки: з 18 по 27 жовтня пересувна виставка "Бабин Яр: історія і долі" “гостювала” у ліцейській бібліотеці. Попередньо, одинадцятикласники Дмитро Брицький та Олександр Красицький проходили 4-денний тренінг від директора Інституту Юлії Смілянської, та опановали нову для себе роль екскурсовода.
Вчителі історії та правознавства Юрчишин Л.Т. та Хорошенюк А.П. залучили до роботи з виставкою усі класи, а вчителі української мови та літератури Кімлик Т.В., Попова О.А, Момот Н.М., Кадькаленко І.В. включили тему трагедії Бабиного Яру у перелік домашніх завдань та письмових робіт на уроках.
Особливими були відвідини виставки семикласників - разом з практичним психологом Іриною Бондар ліцеїсти висловлювали свої думки та враження з приводу побаченого та почутого на екскурсії. Тема “близькості історії” настільки вразила учнів, що вони захотіли глибше дослідити історію своєї родини та з'ясувати роль і місце кожного.
Більша частина восьмикласників минулого року вже пройшли маршрутом пам’яті, організованому частиною теперішніх десятикласників до самого Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” і тому зараз були дуже активними, ставлячи запитання екскурсоводам та роблячи уточнення. Домашнє завдання з історії було побудоване навколо формування уміння визначати та коректно формулювати історичні факти.
Дев'ятикласники детальніше заглибились в обговорення причин таких жахливих подій. На уроках основ правознавства планується подальше залучення до роботи з матеріалами виставки.
Оскільки десятикласники працювали із виставкою саме на уроках правознавства, у них було особливе завдання - проаналізувати фактичний матеріал і виписати приклади порушення прав людини. У цьому їм надали хорошу допомогу наші екскурсоводи-експерти.
Як найдоросліші, одинадцятикласники вчились самостійно працювати із кожним окремим постером, аналізувати та вибирати основну інформацію і презентувати її на загал. Глибина озвученого подекуди вражала.
Завершальна екскурсія проекту була проведена для вчителів та співробітників Київського ліцею бізнесу. Інформація про Куренівську трагедію, несанкціоновані мітинги в пам'ятні дати з спонтанними виступами Івана Дзюби та Віктора Некрасова, архітектурний конкурс щодо встановлення першого пам’ятника в 70-их роках… викликали особливі емоції.
Вибрані відгуки та рефлексії ліцеїстів (орфографія збережена)
“...1941 рік, 29 вересня, місто Київ….У пакунках все найважливіше - документи й цінні речі. Діти питаються в батьків, куди вони йдуть, а батьки самі того не знаючи дають їм надію на краще. Надію, котру буде безжалісно розстріляно після того, як вона зробить один єдиний крок до Бабиного Яру…”
“...Мене вразило те, що людей масово вбивали ні за що….”
“На мою думку, це дуже жахлива подія. Щоб зрозуміти як це жахливо, треба уявити себе на місці когось, кого відправляли туди….”
“...Мене вразило наскільки жорстоко ставились до людей, яким способом їх знищували. В мене в голові не вкладається, як можна було знімати одяг з вбитих людей і віддавати іншим. Щоб такого не повторювалось, потрібно ставитись з повагою до всіх, поступати справедливо і недозволяти комусь примусово нав'язувати свої ідеї”
“...З Бабиного Яру вдалося вибратися одиницям. Їм нікуди було йти і до кого звертатися…”
“...Мене вразило те, скільки людей розстріляли. Також те, що розстрілювали не тільки дорослих, але й дітей. Ще мене вразило те, що деякі люди могли вибратися з яру і жити після цього по 8-10 років…”
“...Під час трагедії Бабиного Яру було порушено дуже багато прав людини: право на власність, право на життя, право людини на повагу до її гідності, право на свободу та особисту недоторканість, право на недоторканість житла, право на невтручання в особисте та сімейне життя, право на свободу і вільний вибір місця проживання, право на свободу думки і слова, право на інформацію….”
“...Потрібно постійно захищати права всіх людей, особливо у скрутний для всіх час - під час війни. Держава, за допомогою створених органів, організацій, комісій, повинна піклуватись про добробут своїх громадян, а ті, хто порушують права, повинні бути покарані.”
“...Радянська влада вирішила побудувати житловий масив на кістках..”
“...Нині Бабиного Яру фактично не має, його зрівняли з землею. Тут проклали дороги, парки, побудували житлові квартали. Лише верхів'я урочища Бабин Яр залишилось незабудованим - як місце трагедії світового масштабу, місце історичної пам'яті...”.
“...Хотілося щоб люди знали ці факти і пам'ятали, що колись таке було…”
“...Це історія, яку ми повинні знати. Страшне винищення людей, яке ніколи не має повторитися, в жодній країні у світі”
“...Бабин Яр - неймовірна трагедія, яку можна було б уникнути. На мою думку, ми не повинні забувати цю страшну помилку, аби не допустити таких помилок у майбутньому”
“...Я вважаю, що це було дуже жорстоко, і німці були неправі. Нам потрібно шукати виживших, інформацію, і поширювати цю інформацію, щоб як можливо інших людей знали про цю трагедію і скорбили за ними…”
Завершити хотілося б такою простою миттєвою відповіддю нашої ліцеїстки на непросте запитання:
"… - Що б ви зробили, якщо б до вас увечері постукали і попросили про допомогу ? Ви ж знаєте що за цю допомогу ви і ваша сім'я також можуть бути розстріляні.
- Я б заховала їх гарненько".
Щиро дякуємо усім учасникам проекту за спільний досвід та співпереживання.
Особлива подяка
екскурсоводам-експертам, учням 11 класу Дмитру Брицькому та Олександру Красицькому,
Інституту юдаїки в особі Юлії Смілянської,
колективу бібліотеки в особі Галини Демиденко,
колегам за всебічну підтримку та допомогу
Леся Тарасівна Юрчишин, вчитель історії та правознавства
